Правила для батьків

                          Правила для батьків

1) Ніколи не говоріть дитині: «Я тобі потім розповім».

Малюкові цікаво почути відповідь саме зараз, тому що його що-небудь здивувало або загнало в глухий кут. Можливо, годину потому він і не га­дає, про що запитував. Тому не лінуйтеся, не роз­повідайте дитині, як ви сильно заняті й що «за­втра ви обов'язково про це поговорите». У резуль­таті ви тільки знеохотите її пізнавати що-небудь нове.

2) Подивіться на світ очима дитини.

Вона ще не знає, що таке фізика, хімія й ба­гато інших наук. І знань про навколишній світ у неї поки зовсім небагато. Тому пояснювати все доведеться «на пальцях». На живих прикладах. Чим простіше пояснення, тим краще. Однак не перестарайтеся, спрощуючи свої відповіді. Деякі процеси або явища не можна пояснювати занадто примітивно.

3)    Не соромтеся звертатися до енциклопедії, довідників і Інтернету.

Більшість батьків намагаються виглядати в очах дитини занадто розумними. Але ж усьо­го знати не може ніхто. Малюк виросте, і сам це зрозуміє. Немає нічого жахливого в тому, що тато не може відповісти на запитання. «Пошукаймо
відповіді в енциклопедії», — запропонує тато ма­люкові. Упродовж вечора вони із задоволенням читатимуть який-небудь розділ, а потім ще й про­ведуть дослід: як же це насправді працює. Ваш батьківський авторитет зовсім не постраждає.
А дитина навчиться самостійно знаходити відпо­віді на запитання.

4) Звертайтеся до фахівців.

Скажімо, у дитини виникло запитання з хі­мії. А ви в цьому предметі ніколи не були добре обізнані. Зате ваша бабуся все життя працювала хіміком. Або ваш знайомий очолює хімічну ла­бораторію. Дуже добре! «Зателефонуймо бабусі й запитаймо в неї, адже вона такий фахівець!» — говорите ви. Запитання можна адресувати телеві­зійним майстрам, лікарям, продавцям, загалом, професіоналам у своїй справі.

5)    Не читайте «лекції».

Тобто не пояснюйте все занадто складно і за­розуміло. Коротке, яскраве пояснення надовго запам'ятається малюкові й змусить його замисли­тися.

6)    Намагайтеся супроводжувати пояснення експериментами або ілюстрацією.

Наші діти значно краще розуміють пояснен­ня, якщо їм намалювати, «як це працює». Дитя­чий мозок краще сприймає зорові образи, адже на слух інформація засвоюється складніше. Тому на­віть якщо ви не дуже добре малюєте, намагайтеся зобразити у вигляді простої схеми те, що розпо­відаєте.     

7)     Не відповідайте односкладово.

 Діти — натури творчі. Для того щоб намалювати в голові картинку, декілька слів не достатньо. Крім того, дитина відразу відчує, що вам з нею не­цікаво і ви не маєте наміру з нею спілкуватися.

8)     Не принижуйте дитину.

Не слід запевняти: «Ти ще маленький, тобі це складно зрозуміти» або «Як же ти можеш цього не знати?» Якщо малюк почуватиметься ніяко­во, ставлячи вам запитання, то вже незабаром він цього не робитиме. Маленькій людині цілком до­зволено чогось не знати або не вміти, у цьому не­має нічого смішного або жахливого.

9)     Відповідайте серйозно, але з гумором.

«Тату, а чому?» — «Так по качану!» — буває, що доводиться чути такі діалоги. Наші малюки дуже чутливі й вразливі. І реагувати навіть на найсмішніші або безглузді запитання потрібно дуже серйозно. А от відповісти з гумором, щоб малюкові стало смішно або весело, - це будь ласка!

10)         Говоріть мовою дитини.

Як це? Просто і зрозуміло, супроводжуючи свою розповідь яскравими простими прикладами.

Дитячі запитання виникають щодня, щогоди­ни і навіть щосекунди. Іноді зовсім не зрозуміло, що ж відповідати. І як це тільки нашій дитині спало на думку! А відповідати потрібно, причому негайно, інакше малюк утратить інтерес. Відповідайте на запитання дитини, як можете. А потім обов'язково візьміть енциклопедію і розкажіть вашому малюкові ще більше про його запитання.