ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
Що ж мають на
увазі під поняттям «діти з особливими потребами»?
Це діти, які через різні причини потребують
посиленої уваги педагогів, діти, яких природа позбавила можливості на
достатньому рівні сприймати світ й почуватися належними до нього внаслідок
хвороби, вади чи патологічного стану.
У сучасному світі значно зросла
кількість дітей з порушеннями нормального розвитку: якщо в середині XX ст. 60-70%
новонароджених були практично здоровими, то сьогодні близько 40-50 % дітей
мають певну схильність до змін у розвитку. Кількість дітей зі складними розладами
розвитку за цей час майже не змінилася (4-5 %), однак значно збільшилася
кількість дітей з «межовим» розвитком, він може бути наближений до
нормального лише за умови правильного виховання і спеціального навчання
ДО ДІТЕЙ ІЗ ПРОБЛЕМАМИ РОЗВИТКУ НАЛЕЖАТЬ:
1. Діти з порушенням інтелекту (розумово відсталі).
2. Діти з відхиленнями в пізнавальному розвитку (із затриманням психічного розвитку).
3. Діти з порушеннями слуху.
4. Діти з порушеннями зору.
5. Діти з порушенням опорно-рухового апарату.
6. Діти з порушенням мовлення.
7. Діти з емоційними розладами, у тому числі з раннім дитячим аутизмом (хворобливим станом психіки).
8.Діти з порушеннями поведінки і діяльності.
9. Діти зі складними комплексними порушеннями.
У дітей з особливими потребами дуже часто
спостерігають грубі різнобічні порушення психічної діяльності: пам'яті, уваги,
мислення, мовлення, моторики, емоційної сфери. Однак після спеціальних вправ і
занять ці діти можуть досягти непоганих результатів. Коло проблем таких дітей
вимагає в основному втручання фахівців у галузі педагогіки та психології,
тісного контакту із сім'єю.
На сьогодні в нашій державі намагаються
законодавчо закріпити створення умов для рівного доступу до навчання всіх
категорій дітей (інклюзивна освіта).
Утілювати це в практику поки що не маємо
можливості. А чекати не маємо права. Адже чим раніше почати корекцію, тим раніше
можна побачити позитивний результат.
Що ж робити з такою дитиною в загальноосвітньому
закладі?
Добре, якщо така дитина має навчатися за
індивідуальною формою навчання і для цього надано всі необхідні документи.
Це не нова форма роботи.
Найчастіше вчителів турбує питання навчання
дітей з ЗПР (затримкою психічного розвитку), які індивідуальної форми навчанню
отримати не можуть. На жаль, кількість таких дітей у загальноосвітніх школах значна.
Ми знаємо, що організація навчання потребує
добору вчителем мети, змісту і мети проведення уроку. З практики відомо, що визначення
дидактичної мети і змісту не викликає в педагога труднощів, оскільки вони окреслені в навчальних програмах кожного
предмета, деталізовані за класами, розділами і темами; відповідно до них
учитель добирає дидактичні методи і прийоми.
Учитель, проаналізувавши загальні та індивідуальні
об'єкти корекції учнів, повинен уміти добирати на кожен урок відповідні корекційні
завдання і розв'язувати не всю їхню низку, а лише ті, що зумовлені дидактичною
метою уроку й особливостями навчального матеріалу. На уроці розв'язують кілька
корекційних завдань, решту в цей час не актуалізують. Проте на наступних
уроках, згідно з навчальними цілями й особливостями матеріалу, провідними
стають інші корекціині завдання. Головне, щоб учитель проводив корекційну
роботу в системі, щоб виділена ним певна ланка підпорядковувалася загальним
корекційним цілям і була інтегрованою зі змістом навчального предмета.
Загальновідомо, що на уроці діти зі
зниженими можливостями до навчання мають отримувати завдання, які б
гарантували їм успіх у роботі. Для цього вчителю слід визначити найбільш сильну
сторону в розумових здібностях учня та, спираючись на неї, запропонувати
відповідні завдання. Успіх у виконанні навіть однієї справи зміцнює віру
дитини у власні сили. У результаті наступне завдання учень виконуватиме уже з
«передчуттям успіху».
Переживання радості успіху — необхідна умова
продуктивної та позитивної навчальної діяльності.
В арсеналі педагога обов'язково повинні
бути такі корекційні методи:
•
наочні опори в навчанні;
•
коментувальне керування;
•
поетапне формування розумових дій;
•
попереджувальне консультування зі складних
тем.
Залежно від особливостей
навчальної діяльності учнів з особливими освітніми потребами необхідно
використовувати навчальні ситуації з елементами новизни, пізнавальності, спираючись
на життєвий досвід дітей, а також посильне навчальне навантаження.
Вирішальна роль належить методу очікування завтрашньої радості, який часто
використовують досвідчені педагоги.
Що ж робити,
якщо в дитини не сформовано наочно-дійове мислення?
Розвитку цього типу мислення сприяють
завдання та вправи, втілені в діяльності конструювання. Тому бажано, щоб у класах
були, різноманітні конструктори, кольорові пластикові палички (наприклад,
скласти фігуру з певного числа паличок, перенести одну з них так, щоб отримати
іншу фігуру), а також завдання з ножицями та папером.
Розвитку наочно-образного мислення
сприяють такі завдання:
•
малювання;
•
проходження лабіринтів;
• робота з
конструктором, але вже не за наочним зразком, а за словесною інструкцією,
також за власним задумом дитини (з початку повинна вигадати об'єкт
конструювання, а потім самостійно його реалізувати).
Для розвитку логічного мислення рекомендуємо
вправи:
•
«Четвертий зайвий». Виключення
одного предмета, який не має якоїсь ознаки, загальної для трьох інших (для
таких вправ зручно використовувати картки);
• визначення
частини розповіді, якої не вистачає (початок дії, середина чи
кінець). Такі вправи сприяють не лише розвитку логічного мислення, а й мають
надзвичайно важливе значення для розвитку мовлення, поповнюють словниковий
запас, стимулюють розвиток уяви та фантазії;
•
загадки та логічні задачі, головоломки тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар