Використання ейдетичних прийомів на логопедичних заняттях.
Метод ейдетики побудований на простому принципі:
Уява - Позитивні емоції - Засвоєння знань.
Всім батькам,
незалежно від віку дитини, подобається, коли їхня дитина знає багато віршів,
швидко їх заучує, довго тримає у пам’яті, уміє красиво їх декламувати. Цьому може допомогти використання
ігрових ейдетичних прийомів.
За науковим визначенням ейдетизм — це особливий різновид образної пам´яті,
здатність найбільш яскраво й точно відтворювати в усіх деталях наочні образи
предметів, які в даний момент не діють на органи чуттів.
Численні експерименти довели, що пам’ять людини тісно пов’язана з її уявою
та уявленнями — «ейдосами», як казали древні греки.
В середині 80-х років XX ст. вчений Ігор Матюгін розробив ігрову систему,
яка покращує сприймання та відтворює інформацію, спираючись на властиве кожній
людині вміння уявляти та фантазувати. Він запропонував використовувати весь
спектр уявлень і фантазій: зорових, рухових, тактильних, нюхових та смакових.
Методика отримала назву «Школа ейдетики».
Сьогодні ця ігрова методика популярна серед тих, хто прагне неформально
ставитися до процесів пізнання та навчання. Завдяки розвитку образної уяви та
яскравої фантазії ейдетика допомагає використовувати ті виняткові можливості,
«резерви», які є у кожного з нас.
Принципи роботи за системою ейдетики:
- Радісна, весела атмосфера.
- Мобільність і доступність ігрового матеріалу.
- Поділ інформації відповідно до особливостей кожної дитини.
Конструювання заняття з використанням елементів ейдетики формує новий
підхід до освітніх та виховних технологій, який дозволить кожній дитині
комфортно, легко та з задоволенням здобувати нові знання в будь-якому віці.
Саме тому вже в дитячому садку необхідно:
· навчати запам’ятовувати новий матеріал швидко і якісно;
· збільшувати обсяг пам’яті учнів;
· розвивати творчу уяву, фантазію, образне мислення дітей;
· навчати мислити послідовно, асоціативно;
· розвивати просторову орієнтацію та уявлення;
· тренувати вміння розслаблюватись, швидко знімати втому, знаходитись
у доброму настрої.
Учені довели, що образне мислення, закладене в дитині від природи,
притаманне їй завжди.
Чи помічали ви, з якою легкістю дитина запам’ятовує фрази з мультфільмів,
рекламних роликів, слова з пісень? І навпаки, скільки зусиль їй треба докласти
для того, щоб запам’ятати віршик. До того ж вивчений віршик дитина забуває
через тиждень-два, а улюблені фрази пам’ятає місяцями. У чому ж тут справа? А
справа в тому, що діти сприймають та запам’ятовують інформацію через світ
образів. У першому випадку основою для запам’ятовування став яскравий образ, а
в другому — нав’язана дорослим інформація.
Перші 5-7 років права півкуля, відповідальна за уяву, розвивається у людини
швидше за ліву, відповідальну за логічне та аналітичне мислення. Ось чому
яскраві образи такі важливі у ваших дітей.
За допомогою яскравої дитячої уяви можна швидко і надовго запам´ятати
потрібну інформацію. А головне, таке навчання, основане на грі та фантазії,
зовсім не обтяжує дитину, навпаки — переключає на діяльність іншої півкулі, а
отже, дитина відпочиває. До того ж, застосовуючи методи ейдетики, ми
підключаємо інші відчуття: слухові, тактильні, рухові, нюхові і навіть смакові!
Таким чином, відбувається розвиток усіх видів пам´яті і, як наслідок,
ефективність навчання покращується.
ВИКОРИСТАННЯ
СИМВОЛІВ НА ЛОГОПЕДИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ
У логопедичній роботі з дітьми допомагає символізація звуків. Символ — це
наочна уява про звук, яка є зразком для наслідування у вимові; це певний знак,
емблема, що умовно позначає якесь поняття, щось абстрактне; це немовби жива
істота, яка може літати, шипіти, гарчати, бігати, повзати, гудіти, свистіти для
того, щоб досягти головного результату — правильного звучання звука як у
свідомості дитини, так і в артикуляції.
Орієнтуючись на пропоновані символи, діти запам´ятовують не лише сам звук,
а й образ, що виникає в їхній уяві, коли вони вимовляють цей звук.
Спеціальні дослідження свідчать, що навчання з використанням цих засобів
має розвивальний характер.
Оперування символами наближує дитину до природного, а не штучно-примусового
вимовляння звуків, створює безпосередні передумови для їх самостійної корекції,
для звукового самовдосконалення. До того ж символізація наочного матеріалу дає
змогу коригувати не лише якийсь один звук, а кілька звуків водночас.
Використовуючи символи, дитині значно легше засвоїти поняття, бо воно не
тільки показане логопедом, а й позначене зрозумілим, близьким для дитини
образом, легким для сприймання. Ці символи використовуються не один рік і
довели свою ефективність. У старших групах при використанні символізації в
навчальному процесі у дітей немає проблем зі звуковим аналізом. Дитина
усвідомлює поняття «звук», не ототожнює, як це зазвичай буває, приголосний з
голосним.
Застосування образів-символів мовних звуків у корекційній роботі з дітьми
дає змогу повніше використовувати резерви розумового розвитку дитини, створює
відповідне предметно-стимулююче середовище, яке забезпечує формування
сенсомоторної цілісності дітей (емоційності, інтелекту, волі), підтримує
єдність думки, почуттів і дій.
Внаслідок вікової недорозвиненості аналітико-синтетичної діяльності мозку
дитина ще не здатна належним чином порівнювати свою неправильну (дефектну)
звуковимову з правильною. У такій ситуації самоконтроль є недостатнім або
взагалі відсутній. І саме символ є тією опорою, тим помічником, який
самоорганізовує, налаштовує на правильну звуковимову, скорочує термін
виправлення наявних мовленнєвих вад.
Таким чином, завдяки використанню образів-символів уникаємо
мовно-корекційного тиску на дитину, щоб не пригнічувати її. До того ж символ
породжує творчий потенціал, збільшує зацікавленість, розвиває мотивацію, сприяє
кращому засвоєнню корекційно-навчального матеріалу, підводить до самостійного
засвоєння дітьми норм правильної вимови звуків рідної мови.
Важливо й те, що спочатку дитина навчається правильно вимовляти звук із
допомогою дорослого та певного образу-символу; потім спирається лише на символ;
а згодом обходиться вже без нього (через автоматизацію вимови). Впровадження
цієї технології у практику стимулює перехід зони найближчого розвитку в
актуальний розвиток самокорекції звуків. На початковому етапі автоматизація
звука за допомогою символу відбувається на рівні механічного засвоєння, а з
часом поступово переходить на рівень свідомого використання знань та
орфоепічних навичок.
Ейдетичні прийоми. Прийом
оживлення символу.
Цей прийом допомагає дитині не лише почути конкретний звук, а за допомогою
зорового образу ще й «побачити» його у словах, у тексті.
Наприклад, у навчально-ігрових ситуаціях оживлений символ «жук» виконує
певні дії (літає, сидить, повзе, лежить) на тлі протяжного звучання: Ж-Ж-Ж... У
слові «жаба» дитина впевнено вимовляє звук «Ж», тому що малюнок-символ жука
асоціюється в неї із відповідним звуком.
Прийом перевтілення.
Дитина сама виконує роль живого символу, відтвореного в її уяві, входить у
його образ, фіксує свої почуття, емоції. А оскільки власний досвід утримується
в пам’яті найкраще, то й ефект запам’ятовування — як звучить та артикулюється
звук — значно сильніший. Входження в образ живого символу допомагає самостійно
концентрувати увагу на певному звуці, правильно вимовляти його, а відтак долати
свою невпевненість щодо правильного виконання того чи іншого завдання з певним
звуком. У ході ігрових ситуацій та перевтілення в живий символ у дитини
вдосконалюються артикуляційні навички, закріплюється правильна вимова звука,
розвивається фонематичний слух. Скажімо, у грі «Жуки полетіли на прогулянку (до
лісу, на поле, на луку)» дитина, уявляючи себе жуком, імітує й озвучує його
політ, чітко вимовляючи звук [ж]; з кожним разом
завдання для «жука» змінюються, ускладнюються.
Завдання 1 «Політ великого жука» — вимовляти звук [ж] твердо,
подовжено, «сердито».
Завдання 2 «Політ маленького
жучка» — тихим, лагідним голосом вимовляти звук [ж] пом’якшено, коротко,
пестливо, весело.
Завдання З «Політ
великого та малого жуків» — почергово проспівувати коротку й довгу пісню,
сердиту та лагідну, протяжну й уривчасту.
Завдання 4 «Гра-інсценування
за віршиком про жука»:
Ой летів жук, жук. (Діти — «жуки» імітують політ, озвучуючи його: ж-ж)
Та й у воду — фук! (Діти — «жуки» падаютьу воду».)
Жук сидить («Жук», сидячи,рухає руками, весь час промовляє: ж-ж-ж.) І встати не може,
Кличе, хто йому допоможе: ( «Жук», голосно ж-ж-ж. промовляє цей звук)
Прийом активізації відчуттів дитини
Зазначений прийом передбачає під час ігор з автоматизації та диференціації
звуків оптимальне використання систем-аналізаторів: зорової, слухової,
кінестетичної, моторної. Це допомагає дітям краще запам’ятовувати правильну
вимову самого звука і слів із ним, проявляти самостійність та самоконтроль.
Для прикладу розглянемо зміст гри «Потяг». Діти будують варіанти потягу,
викладаючи картинки-символи, літери, склади, слова з відповідними символами, і
виконують різні мовленнєві завдання. Вони починаються з відповідей на
запитання, які формулюються в процесі розглядання ряду зображень. Тут слід
обов’язково дотримувати логіки побудови запитання та вказівок:
· Хто за ким їде? (Щоразу дитина має називати символ, звук, літеру,
склад, слово, предмет.)
· Хто перед ким їде? Хто в якому вагончику (за порядком) їде?
· Хто сусіди-друзі вагончика? Визнач, якого
вагончика не стало.
· Назви всі вагончики по пам’яті. Визнач, який новий вагончик причепили. Скажи, який вагончик
тобі найбільш сподобався.
Наступний етап роботи — дії дитини, які активізують її мовленнєву
діяльність:
· Побудуй короткий потяг і назви, хто в ньому їде. Побудуй довгий потяг і назви, хто в ньому їде.
· Визнач, що змінилося (поміняти місцями, забрати, додати вагончики).
Розстав вагончики по місцях (сталася аварія, вагончики роз’їхалися).
· Обери, з ким ти хочеш поїхати, пограти.
Виконуючи такі маніпулятивно-мовленнєві завдання, діти «бачать», чують,
відчувають, вимовляють потрібні звуки, сніввідносячи їх із відповідними символами.
Те саме спостерігається, коли вони співвідносять символ із літерою, читають
склади та слова.
Прийом зацікавлення
Попри те що в запропонованій структурі використання образів-символів звуків
поданий прийом останній, за логікою навчального процесу він є провідним. Цей
прийом активізує дітей, підвищує мотивацію та результат корекційних занять. Під
час роботи із символами увага концентрується не на самому звукові, а на
конкретному виді діяльності: «жук літає і гуде»; «бджола гуде, збирає і несе
мед до вулика»; «собака бігає, гарчить»; «змія виступає в цирку і шипить» тощо.
Це викликає цікавість і захоплення, бажання працювати над звуком. Тож дитині не
доводиться докладати спеціальних зусиль, адже включається мимовільне
запам’ятовування. їй цікаво погратися з близькими, знайомими й зрозумілими
символами. Завдяки цьому звуки засвоюються природним шляхом, без натиску й
перевантажень, корекційно-навчальний процес стає цікавим і доступним для всіх
дітей-логопатів.
Педагогічна технологія з опорою на образи-символи передбачає не лише
формування відповідних артикуляційних навичок, а й саморозвиток, самоконтроль,
самокорекцію вад вимови звуків; перехід від активності дорослого до активності
самої дитини.
У роботі з дітьми треба використовувати символи на всіх етапах. Це дає
можливість активізувати всі види аналізаторів, а це набагато пришвидшує
навчальний процес.
Дитині значно легше засвоїти поняття, коли воно не тільки показане
логопедом на собі, а й позначене зрозумілим, близьким для дитини образом,
легким для сприймання.
Символи — мовні органи Використовуються з молодшою групою для
ознайомлення з органами артикуляційного апарату та розвитку рухливості щелеп та
губ. Використовуються і з метою обстеження мовного апарата. Це дає змогу дітям
усвідомити важливість розвитку рухливості язика, губ; зрозуміти; для того щоб
вимовити правильно звук, потрібно правильно поставити зуби, губи, язик.
Символ — артикуляційна
вправа На підготовчому етапі до постановки
звука треба використовувати загальні комплекси артикуляційних вправ, об’єднані
назвою «Прогулянка язика», « Язик-чарівник ».
Ознайомлення із символами-звуками бажано проводити з молодшої групи з метою
формування поняття «звук» і того, що звук може бути намальований. На цьому
етапі необов’язково дотримувати чистого звукового відображення. Наприклад: М —
корова — а «Му-у» полегшує розуміння дітьми завдання і дає їм можливість
відтворити звуки. Це проводиться у вигляді веселої звукової розминки.
У середній групі поняття «звук» оформлюється в чистий однозвуковий.
Мета: вивчити основні звукові групи (свистячі, шиплячі, «Л» та «Р») і вміти
їх розрізняти на слух. Наприклад: —Діти, все на світі має свій
голос, свою пісеньку, тільки треба вміти її почути. Пригадаймо, як співають
дерева, коли віє вітер? Вони співають так: «ш-ш-ш». А можна пісеньку
намалювати. Ось вона. («На фланелеграф виставляється символ — звук [ш].) Це
пісенька дерев або вітру. Разом її заспіваймо. Уявімо, що ми дерева, піднімемо
руки вгору, вітер віє нам в обличчя, захиталось деревце, ось віти гнуться до
землі, заспівали тихо «ш-ш-ш». Уже сильніший вітер дме, голосніше «ш-ш-ш».
Таким самим чином ознайомлюємо зі звуком [с] — пісенькою водички.Потім
виставляю обидва символи: «С» та «З».
Гра: «Заспівай пісеньку» — указкою вказуємо на символ —- дитина «співає» пісеньку. Дитина може
рухами зображати звук, якщо вона його не вимовляє.
«Поверни пісеньку». Один символ забираю. Пісенька полетіла, а щоб її
повернути, треба її заспівати. Таким чином ми ознайомлюємо з 4 звуками:
[ш] - [ж], [с] - [3].
Проводжу ігри з 4 символами.
«Заспівай пісеньку». «Яку пісеньку я співаю? Покажи». «Якої пісеньки не
стало? Поверни її».«Загадай мені заспівати пісеньку. »
Це — надзвичайно важливо, якщо дитина навіть
не вимовляє звук правильно, не чує свою дефектну вимову. Це дає змогу відкрити
«внутрішнє вухо», розвиває вміння почути новий звук у чужому, а потім власному
виконанні, розрізнити, його з ряду інших, співвіднести із символом.
Такий підхід легко навчає артикуляційної гімнастики,
яка проводиться щоденно. Розвиває фонематичний слух ефективніше, швидше,
легше сприймається дітьми. Наочно формує поняття «звук», а це
дозволяє дитині легко розібратися у звуковому аналізі. Зрозуміло пояснює
артикуляційну позицію звука. Знімається необхідність у
самостійному етапі диференціації, який після автоматизації звука завжди був
довготривалим. Дає змогу активно
співпрацювати з батьками, задавати домашні завдання в зрозумілій формі.
Немає коментарів:
Дописати коментар