Порушення читання й письма 

Порушення читання й письма — найчастіші прояви специфічний труднощів навчання в дітей початкових класів загальноосвітніх шкіл а іноді і причина їх шкільної неуспішності.

Дослідники вважають, що серед учнів масової загальноосвітньої школи кількість дітей з порушенням письма становить 6-7% - О. Корнєв, 3-15% - Т. Пічугіна. Це також залежить від статевої приналежності: у хлопчиків порушення письма й читання спостерігають у 4,5 раза частіше, ніж у дівчаток, і від характеру писемності.

Логопедична практика переконує, що порушення письма виникають не просто так. Їх викликає низка недоліків розвитку мовленнєвої функції в дитини, ознаки яких за несприятливих умов її розвитку виявляються дуже рано, створюючи передумови такого мовленнєвого по рушення, як дисграфія.

Дисграфія — часткове специфічне порушення процесу письма.

У психологічній літературі : дисграфія — це стійка ви­біркова нездатність набути навичок письма за правилами графіки, незважаючи на достатній рівень інтелектуального й мовленнєвого розвитку, відсутність серйозних порушень слухового й зорового аналізаторів.                              '

З метою попередження дисграфії в учнів молодших класів загаль­ноосвітньої школи слід чітко визна­чити передумови формування пави­чок письма.

Становлення функції письма відбувається лише за умов ціле­спрямованого навчання в період опанування грамоти. Передумови її формування закладаються ще до початку навчання в школі. Трудно­щі, з якими стикається дитина під час опанування письма, полягають не лише у потребі усвідомлювати його знаково-символічну функцію, а й у розрізненні змістового аспек­ту знака (значення) і його форми.

  Опанування   пись­ма стає можливим за умов, коли дитина досягла «шкільної зрілості». Під «шкільною зрілістю» ро­зуміють такий рівень фізичного, психічного, мов­леннєвого та інтелектуального розвитку дитини, який дає змогу дійти висновку, що вимоги сис­тематичного навчання, різного роду навантажен­ня, новий режим життя не будуть для неї занадто виснажливими. Досягнення «шкільної зрілості» визначається достатнім рівнем розвитку в дітей передумов, що забезпечують успішне набуття на­вичок письма на початковому етапі шкільного на­вчання.

Серед таких навичок виділяють високий рівень розвитку усного мовлення дитини, сформованість функціональної  бази  (когнітивних,   сенсомоторних процесів) та операдіональних компонентів.

Відповідно до передумов становлення нави­чок письма була розроблена система корекційної роботи з попередження дисграфії. Система корекційних занять включає в себе систему спеціально підібраних й адаптованих вправ і завдань згід­но з віком і розвитком дітей. Проводять заняття (уроки) в ігровій формі (використання елементів змагання) так, щоб кожна дитина активно брала участь у виконанні завдань. Виконуючи завдан­ня, діти вчаться давати граматично правильні й обґрунтовані відповіді. Методика розрахована як на індивідуальні, так і на класно-урочні занят­тя. Домашнє завдання спрямоване на формування графомоторної навички (виконують в окремих зо­шитах).

З учнями, у яких порушена звуковимова, про­водять індивідуальну й групову роботу з метою виправити мовленнєвий недолік.

Для розвитку зв'язного мовлення використову­ють малюнки та їх серії. Учні колективно склада­ють казки, розповіді, описують малюнки та інших учнів. Під час виконання завдань детально опису­ють власні дії та свою роботу, ставлять запитання та відповідають на них, підбирають слова й питання для уточнення образу людини, вчаться відстоювати особисту думку та переконувати інших.

Письмо — складна за структурою форма мов­леннєвої діяльності, що потребує залучення вели­кої кількості операцій і різних мозкових ділянок, кожна з яких робить свій специфічний внесок. Несформованість будь-якої з розглянутих вище функцій може викликати порушення процесу опа­нування письма — дисграфію. Опанування про­цесу письма можливе лише за умови досягнення дитиною високого рівня фізичного, психічного, мовленнєвого та інтелектуального розвитку.