Використання мнемотехніки уформуванні правильної звуковимови та навичок фонематичного аналізу
Мнемоніка
– у перекладі з грецької – «мистецтво запам'ятовування». Мнемотехніка – це
система методів та прийомів, що забезпечують ефективне запам'ятовування,
збереження та відтворення інформації. Цілеспрямоване та сплановане використання
мнемотехніки дозволяє засвоювати матеріал цікавіше, швидше та міцніше.
Сучасна
освіта вимагає від учителя не тільки майстерності та вдосконалення методики
роботи, але й особистісно-зорієнтованого підходу до
навчально-корекційного процесу. Ураховуючи знання індивідуальних
особливостей дитини, ми спонукаємо її до активного
особистісного здобуття знань, формування логопедичних навичок та вмінь.
Провідними пізнавальними процесами є мислення й уява. Усім добре відомо, що
мислення нероздільно зв'язане з мовленням. Красиве, граматично правильно
оформлене мовлення – запорука успішного навчання. Саме тому важко
переоцінити роль логопедичної корекції на розвиток усного та писемного мовлення
молодших школярів. За результатами обстеження усного та писемного мовлення молодших
школярів ми бачимо, що певна частина учнів (особливо, першокласників) мають
проблеми з правильної звуковимови. Ми визначаємо шляхи їхнього
подолання індивідуально для кожного учня. Постійний пошук педагогом
нових методів та прийомів роботи дозволяє вдосконалити пізнавальну діяльність
учнів. Використання нетрадиційних методів та прийомів залучає
учнів-логопатів до активної особистої участі в діяльності з
формування правильної звуковимови, корекції та розвитку зв'язного
мовлення.
Використання
мнемоністичних засобів, безумовно, неможливо без певних знань, у тому
числі про особливості пам'яті.
Ось декілька
фундаментальних принципів розвитку пам'яті.
1.
Розвиток спостережливості, що приводить до примноження кількості та якості
складних асоціацій.
2.
Використання декількох органів чуття для запам'ятовування. Дослідження
доводять, що інформація, яка поступає в мозок через декілька аналізаторів,
засвоюється краще. Використання в логопедичній роботі
тактильно-вібраційних та температурних відчуттів, нюху, зору, розвиток моторики
(загальної, наслідувальної, дрібної), словесних коментарів, створення асоціацій
образів та відчуттів допомагає дітям краще запам'ятати складний навчальний
матеріал.
3.
Формування позитивної мотивації та прагнення свідомого, активного
запам'ятовування та пригадування необхідної інформації відбувається шляхом
заохочування учнів до цього. Наприклад, шляхом особистого виготовлення
наочності для індивідуального використання (таблиці для диференціації дзвінких
та глухих приголосних, опорні таблиці для складання «портрету» та якісної
характеристики звуків та інше).
4.
Розвиток психічних процесів та творчих здібностей учнів.
5.
Необхідність формування установок, потрібних для запам'ятовування. Наприклад, установка: навички грамотного
письма та читання тобі потрібні протягом усього життя. Саме вони будуть
сприяти твоєму успішному навчанню та отриманню в майбутньому цікавої
роботи.
6.
Концентрація уваги в момент запам'ятовування.
7.
Використання різноманітної мнемотехніки.
8.
Використання емоцій.
Саме
це допомагає учням міцно зафіксувати певну інформацію. Тому в роботі з учнями молодших класів доцільно використовувати різноманітні ігри та
іграшки, вірші та тексти, що дозволяють краще запам'ятати матеріал. Треба
враховувати, що надзвичайно сильні емоції дезорганізують процеси мислення,
погіршують довільну увагу та пам'ять.
Пам'ять має також три основні закони, які
потрібно знати та використовувати у своїй практиці.
Перший
закон. Враження. Якщо ви бажаєте щось запам'ятати,
потрібно зосередитись та отримати враження. Бажано використовувати при цьому не
тільки зір, але й слух та нюх. Але зорове враження – найміцніше. Нерви, що
йдуть від ока до мозку, у 20 разів товстіші за нерви, що йдуть від вуха до
мозку.
Другий
закон. Повторення.
Третій
закон. Асоціації. Єдиний спосіб щось надійно
запам'ятати – це пов'язати потрібну інформацію з якоюсь іншою
інформацією. При цьому інформація повинна сприйматись, як єдине ціле.
Треба
пам'ятати, що послабленню пам'яті сприяють запахи. Це пояснюється сусідством
центру нюху із «запам'ятовувальною» зоною мозку.
Особливе
місце в роботі з дітьми-логопатами займає дидактичний матеріал у формі
мнемотаблиць, що значно полегшують дітям оволодіння навичками правильної
звуковимови та фонематичного аналізу. Ще на підготовчому етапі разом з учнями
цілеспрямовано та систематично проводиться робота із складання артикуляційного
«портрета» звука, його якісної характеристики. Виготовляємо таблицю таким
чином. Треба розділити картонний лист на 5 частин (в горизонтальній площині).
Зліва малюємо картинку - символ певного звука. Наприклад, насос – звук с,
жучок – звук ж, змія – звук ш, комарик – звук з, машинка – звук р. літачок –
звук л. Звертаємо увагу, що існує багато загальноприйнятих символів [2].
З різних міркувань деякі символи ми обираємо свої. Головне, це одразу
обговорити з учнями-логопатами значення певної картинки - символу.
Доречно підкріплювати зоровий образ жестом-підказкою та тактильно-вібраційною
чутливістю. Наприклад, звук л – долоні з щільно притиснутими пальцями – «крила
літака». Саме використання цих символів у майбутньому допомагає формувати
важливий навик самоконтролю за правильною звуковимовою без словесного
нагадування. Учень сам робить цей жест, наприклад, під час розповідання вірша,
у той момент, коли треба правильно вимовити звук л. Інший варіант, коли
логопед (батьки, однокласники) мовчки показують потрібний жест, нагадуючи, який
саме звук треба контролювати.
Повернемося
до складання таблиці, яку діти називають «Моя
підказка». Дві наступні частині заповнюємо малюнками відповідного положення
губ, зубів. Наприклад, губи посміхаються (зображуємо посмішку), зуби, як
«парканчик» (малюємо парканчик.). У четвертій частині таблиці малюємо положення
язика: нагорі чи внизу (відповідні стрілочки поруч з малюнком язика; кінчик
язика «дивиться» туди, де він знаходиться при вимові даного звука) та що язик
нагадує при вимові (лопатка, чашечка, грибок). В останній частині таблиці
малюємо умовні позначення якісних характеристик даного звука: дзвінкий чи
глухий? Позначення: дзвоник – дзвінкий звук, закреслений дзвоник –
глухий звук. Підказка тактильно-вібраційного контролю: сніжинка – прохолодне
повітря при вимові, сонечко – тепле.
Коли
таблиця повністю готова, завдання з автоматизації звука можна почати з
читання своєї таблиці. Наприклад, Петро вчиться правильно вимовляти звук
[с]. Свою підказку він озвучує так: «Звук [с] схожий на пісеньку насоса. Коли я
вимовляю цей звук, губи посміхаються, зуби «парканчиком», язик, як
«лопатка», лежить внизу за нижніми передніми зубами. Звук [с]
глухий, повітря прохолодне, довге»; вимовляє звук [с]. Контролює
долонькою: чи йде прохолодне повітря? Потім повторює (або читає, називає)
склади (або слова), залежно від етапу автоматизації.
Можна
сказати, що подібні таблиці є своєрідним алгоритмом правильної звуковимови.
Саме тому використання цих таблиць допомагає проводити роботу з профілактики
порушень писемного мовлення у дошкільнят та молодших школярів.
Потрібно
працювати в тандемі із зацікавленими батьками. Саме тому учні, які мають
порушення писемного мовлення успішно користуються порівняльними таблицями
дзвінких та глухих, акустично схожих звуків та букв, що їх позначають, оптично
схожих букв. У цих таблицях попарно розташовуємо проблемні букви. Наприклад, за
ознакою дзвінкості-глухості (д - т, з - с, в - ф, к - х, ж - ш, б - п ).
Таким
чином, використання різноманітних мнемоністичних прийомів дозволяє
впорядкувати складну інформацію, розташувати в певній
послідовності. Це дозволяє молодшим школярам засвоїти потрібну
інформацію значно краще та зберегти її на довгий термін,
а пригадування не викликає в учня значних зусиль. Діти швидше
оволодівають правильною звуковимовою та навичками фонематичного аналізу та
синтезу, зв'язним мовленням. У свою чергу це не тільки впливає на успішність
навчання, але й формує в них бажання активно здобувати знання надалі.
Емоційно
забарвлені уроки із використанням мнемотехніки, яскравої та влучної
наочності дозволяють учням міцно запам'ятати певну інформацію, допомагають з
інтересом оволодівати складним навчальним матеріалом. Безперечно, вони формують позитивне ставлення до навчання та сприяють підвищенню
ефективності роботи вчителя.
Немає коментарів:
Дописати коментар